Як вишити український рушник: розказали і показали на тематичному майстер-класі у Ташані (ФОТО)

У нашому житті є особливі події: весілля, народження дитини, новосілля тощо. І до сьогодні збереглася традиція вишитого рушника — на щастя, на долю... Але часто, коли він потрібний, ми починаємо шукати, де ж купити той особливий рушник. Однак майстрині-вишивальниці переконані, що такий варто вишити власноруч. Про все це на майстер-класі "Український рушник – душа народу" розповіли майстрині Марія Сич, Анастасія Шаповал та Наталія Ходан. Відбулося заняття 26 вересня у Ташанському будинку культури.

Про це повідомляється на Facebook-сторінці Культура Ташанської громади.

Особливе таїнство

На майстер-клас завітали, як жителі села, так і учні Ташанської гімназії, які із захопленням послухали історію українського рушника та ще й повишивали традиційними техніками.

Під час заходу майстрині розповіли про сам рушник і про важливість процесу його вишивання власноруч. Таке рукоділля завжди увінчувалося особливим таїнством, бо наші предки ніколи не сідали вишивати, хворі або з поганим настроєм.

Часто вишиті рушники називали оберегом родини, їх вішали над іконами, це був невід'ємний атрибут на різноманітних святах та народних гуляннях, із ним зустрічали родичів і гостей.

Символіка українського рушника

Вишитий рушник раніше увінчували різноманітною символікою:

• восьмикутна зірка – символ Сонця,

• пуп’янки квітів – символ продовження роду,

• калина та виноград – символізували красу й благополуччя.

У сучасності на рушниках часто можна побачити вишитий напис "На щастя, на долю", що означає побажання молодим щасливого подружнього життя.

Варто пам'ятати, що український вишитий рушник – це святиня нашого народу, наш родовід і пам'ять, символ добра та любові. Тому слід обережно відноситися до вишивки. Бо вишиваючи, ви творите свою долю, щастя, благословення - власними руками і частинкою серця...

Майстрині не тільки про все це розповіли учасникам заняття, але й показали як саме треба вишивати, працюючи у різних техніках. Жителі Ташані, особливо школярі, із задоволенням повчилися тримати голку з ниткою і робити стіжки та хрестики.