Пішов добровольцем в перший день: на Переяславщині попрощалися з Андрієм Зражевським
21 листопада на Переяславщині попрощалися з воїном Андрієм Зражевським.
Про це повідомляє Переяслав.Сіті.
Захисник був важко поранений у бою, і помер від отриманих травм у Дніпропетровській обласній лікарні імені Мечникова.
Андрій Зражевський народився 12 жовтня 1990 року в Улянівці. У селі пройшли його дитячі роки, він навчався у місцевій школі. Друг дитинства Ігор згадує товариша добрим, веселим хлопцем.
– Ми навчалися в одній школі з Андрієм. Він хоч молодший на чотири роки, але в дитинстві ми багато гуляли разом, разом допомагали батькам – пасли корів, – каже чоловік. – Він завжди веселим і трудолюбивим був. Виросли, роз'їхались. Коли бачилися, спілкувалися. Так трагічно склалося, що сьогодні проводжаю односельця в останню путь... Не міг не приїхати, щоб вшанувати його пам'ять.
Після закінчення школи Андрій поїхав навчатися до Києва, розповідає його тітка Ольга Рубан. Там оселився, зустрів майбутню дружину Ніну. Від попереднього шлюбу вона вже мала дитину, і Андрій прийняв її як свою. Народити спільних дітей подружжя так і не встигло...
– Кілька останніх років він їздив на заробітки у Польщу, працював зварювальником, якщо не помиляюсь, – каже Ольга Дмитрівна. – Він був працьовитим хлопцем, багато займався спортом. Допомагав усім, мені допомагав, нікому не відмовляв... Перед самою війною він повернувся в Україну.
У перший же день повномасштабного вторгнення Андрій пішов до київського військкомату добровольцем. Вже 25 лютого чоловіка мобілізували до лав ЗСУ і направили до 101-ї бригади. Згодом Андрій Васильович відправився у саме пекло російсько-української війни – на Донеччину. Служив стрілцем другого взводу другого батальйону.
– Там, на передовій, він собачку знайшов. Дуже добрий був, не міг покинути тварину. То він її привіз дружині. Але ж у Києві не так зручно тримати тварину, то її забрала його сестра Таня у село. І от, бувало, дзвонить Андрій з фронту, Таня трубку піднесе, а собачка голос Андрійовий як почує, стрибає, радіє!, – згадує зі сльозами Ольга Дмитрівна.
Під час виконання бойового завдання на Бахмутському напрямку захисник зазнав тяжких мінно-вибухових травм. Його доправили до Дніпропетровської обласної клінічної лікарні імені Мечникова, але врятувати життя не вдалося. Серце воїна зупинилося 15 листопада.
Церемонія прощання відбулася у храмі Воскресіння Христового у Переяславі. Віддати шану Герою прийшли родичі, друзі, односельці. Труну з тілом воїна винесли з церкви під тужливу мелодію духових музикантів.
Траурний кортеж вирушив до Улянівки – на малу батьківщину Андрія, де залишились його батьки, сестра Тетяна та брат Олег. Там на сільському цвинтарі Героя поховали з усіма військовими почестями.
Підписуйтесь на НАВКОЛО в Фейсбук
Оперативні та головні новини з усіх куточків великої Київщини. Вчасно і чесно!
